Оскарження рішень податкових органів.
Дослідження проблеми оскарження рішень податкових органів в адміністративному порядку як способу вирішення податкового спору на даний час є досить актуальним.
Кількість спорів стосовно оподаткування зростає. Це пов’язано, насамперед, з недостатньою якістю актів податкових органів, частими змінами у податковому законодавстві, мінливістю податкової політики в державі.
На даний час в Україні існує два способи оскарження рішень податкових органів, які знайшли своє закріплення у Податковому кодексі України (пп.14.1.7 статті 14, статті 55, 56), а саме: адміністративний (досудовий) та судовий порядок вирішення спорів між платником податків та контролююючим органом.
Вказані способи оскарження є самостійними процедурами. Процедура адміністративного оскарження унормована процесуальними нормами, які містяться в Податковому кодексі України, процедура судового оскарження – нормами Кодексу адміністративного судочинства України, тобто адміністративними процесуальними нормами.
Строки оскарження передбачено нормами як Податкового кодексу України (надалі – ПК України), так і Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).
Навряд чи доцільним є виділення переваг одного способу над іншим, оскільки перевагою для суб’єктів – учасників спору є саме те, що обидва способи існують та завдяки ним реалізована можливість захисту своїх прав.
Серед характерних ознак адміністративного оскарження є те, що процедура є досить простою, в порівнянні з судовою. Платнику податків достатньо лише подати скаргу в податковий орган і чекати на її вирішення.
Також, вільним є спосіб викладення скарги, що полегшує та прискорює її подання, не потребує спеціальних знань та витрат на звернення за правовою допомогою, а підстави для повернення скарги мінімальні. Цей спосіб також є швидким та рішення набирає чинності негайно та підлягає безумовному виконанню податковим органом нижчого рівня.
Водночас слід відзначити, що до суду за захистом своїх прав можуть звертатися як платники податків, що оскаржують рішення, дії чи бездіяльність органів податкової служби, так і самі податкові органи, що реалізують свої повноваження, надані їм законом, в разі несумлінного ставлення платників до виконання своїх обов’язків.
Як встановлено в п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов’язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
На сьогоднішній день, контролюючими органами вищого рівня є:
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, – для територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, їх структурних підрозділів (у тому числі для державних податкових інспекцій) – Державна податкова служба України (ДПС);
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, – для територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику – Державна митна служба України (Держмитслужба).
Отже, у процедурі адміністративного оскарження може бути оскаржене не тільки податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов’язання платника податків (рішення про нарахування до сплати до відповідного бюджету суми податку або збору, про зобов’язання сплатити суму штрафної (фінансової), санкції за порушення податкового законодавства чи про зобов’язання внести відповідні зміни до податкової звітності), а також рішення, прийняте контролюючим органом при здійсненні повноважень щодо справляння податкових платежів (рішення про взяття на облік в органах державної податкової служби/зняття з обліку, про проведення документальної виїзної позапланової перевірки, про адміністративний арешт майна, про включення майна до акта опису з метою погашення податкового боргу платника податків, рішення про зміну основного місця обліку платника податків).
Таким чином, згідно норм чинного податкового законодавства можуть бути оскаржені будь-які рішення органів ДПС, якщо платник податків вважає їх незаконними.
Таке право платника податків закріплено в статті 17 Податкового кодексу України, в якій зазначено, що платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію (пп.17.1.7 ст. 17 ПК України).
Найчастіше такі рішення приймаються у формі податкових повідомлень – рішень або вимог про донарахування податків, єдиного внеску та штрафних санкцій за результатами проведених документальних або камеральних перевірок юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та самозайнятих осіб.
Також податкові повідомлення – рішення виносяться громадянам стосовно належних їм об’єктів майна, які підлягають оподаткуванню, наприклад нарахування земельного податку або податку на нерухомість.
Водночас слід зазначити, законодавство України надає право платникам податків оскаржувати дії та бездіяльність органів податкової служби та її посадових осіб лише в судовому порядку.
На нашу думку, закріплення в Податковому кодексі України права на оскарження лише рішень контролюючого органу в адміністративному порядку є досить обґрунтованим, оскільки питання правомірності дій чи бездіяльності носить суб’єктивний характер та має досліджуватися за допомогою більш ширшого інструментарію, ніж передбачає порядок адміністративного оскарження та особою, яка не є стороною у спорі, тобто судом.
Щодо оскарження узагальнюючих та індивідуальних податкових консультацій, то відповідно до п.53.2 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, якщо, на думку такого платника податків, відповідна консультація суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Слід відзначити, що серед скарг платників податків перше місце за кількістю посідають скарги на податкові повідомлення-рішення.
Якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право оскаржити його в адміністративному порядку згідно із ст.56 ПК України або до суду. При цьому рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, вже не може бути оскаржене в адміністративному порядку.
Зважаючи на строки давності, визначені ст.102 ПК України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання у будь-який момент після отримання такого рішення (п.56.18 ст.56 ПКУ).
З урахуванням змісту ст.102 ПК України цей строк становить 1095 днів з дня отримання платником податку оскаржуваного рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Водночас п.56.19 ст.56 ПК України передбачено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п.56.17 ст.56 ПК України.
Отже, п.56.19 ст. 56 ПК України встановлює місячний строк оскарження податкових повідомлень-рішень з дня, що наступає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. Такий строк є несправедливим, оскільки платник податків, який скористався процедурою адміністративного оскарження, значно скорочує строк на судове оскарження податкового повідомлення-рішення.
У свою чергу абзацом 1 частини 4 статті122 КАС України передбачено, що у випадку коли законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов’язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.
Аналіз п.56.18, п.56.19 ПК України та абз.1 ч.4 ст.122 КАС України вказує на те, що вони по-різному регулюють строк судового оскарження податкових повідомлень-рішень, тобто наведені норми суперечать одна одній.
По-перше, встановлено різні строки оскарження, а саме: 1095 днів, 1 місяць та 3 місяці.
По-друге, по-різному починається перебіг строку оскарження. У першому випадку строк оскарження починається з дня отримання платником податку оскаржуваного рішення, а в другому — з дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. А це день отримання остаточного рішення центрального органу, яким є ДПС України.
При цьому, слід пам’ятати, що згідно з п.57.3 ст.57 ПКУ платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нарахування суми грошового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, що настають за днем такого узгодження. За змістом п.56.17 ст.56 ПКУ день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов’язання платника податків.
Також, слід пам’ятати, що не підлягає оскарженню грошове зобов’язання, самостійно визначене платником податків (п.56.11 ст. 56 ПК України). Це зокрема податкові зобов’язання, зазначені платником податків у поданій ним податковій декларації.
Отже, щоб сума грошового зобов’язання не вважалась узгодженою, платникам податків слід після отримання податкового повідомлення-рішення оскаржити його до суду чи в адміністративному порядку впродовж наступних 10 календарних днів, а не розтягувати підготовку скарги до 1095 днів.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст.56 ПК України).
Інакше у платника податків виникає податковий борг і йому направляється податкова вимога відповідно до ст.59 ПК України, що дає право податковому органу на подальший арешт активів (податкову заставу) платника та примусовий їх продаж з метою погашення податкових зобов’язань.
Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення контролюючого органу як правовий акт індивідуальної дії оскаржується до адміністративного суду у строки, визначені п.56.18 ст.56 ПК України, та у порядку, передбаченому КАС України.
Слід констатувати, що захист порушених прав у судовому порядку на сьогодні є тривалим процесом, який потребує значних коштів та кропіткої підготовки, але цей спосіб вирішення конфлікту, як свідчить практика, є найефективнішим і остаточним.
Ось чому в спорах з податковими органами важливо своєчасно звернутися за кваліфікованою юридичною допомогою, інакше ви ризикуєте не тільки не домогтися успіху в захисті своїх інтересів, але і втратити таку можливість, пропустивши строки оскарження.
Ідеальним варіантом для бізнесу є поява в справі адвоката не на стадії виникнення спору, а в момент проведення перевірки контролюючим органом. У більшості випадків присутність адвоката дозволяє уникнути конфлікту взагалі.
Компанія «Капустін та партнери» завжди готові допомогти Вам у вирішенні податкових спорів і оскарженні необґрунтованих рішень контролюючих органів.
Звертаючись за допомогою до Компанії «Капустін та партнери» Ви можете розраховувати не тільки на кваліфіковану консультацію або складання проекту скарги, а й на реальну практичну підтримку і представництво Ваших інтересів в контролюючому органі та судах.
